Слишком сложно? Тогда запросите консультацию специалиста!
Наша компания занимается тем, что помогает студентам выполнять различные учебные работы на заказ. Вы можете ознакомиться с перечнем выполняемых работ, а так же с их стоимостью на странице с ценами.
| Зміст індивідуального сенсу | Лімен (поріг) зіткнення | Кількість типізованих прикладів | % від загальної кількості |
| Зовнішня привабливість, краса обличчя | Необхідність носити або одягати окуляри, виконуючи письмові завдання (списування з дошки) або усні з використання наочності (таблиць, схем). Учнівські дії: – списування навмання, не рахуючись з помилками, мруження очей; – сідають на останню парту, щоб однокласники не побачили окулярів; знімають окуляри перед закінченням уроку | 29,0 | |
| Бути як усі, зберігати всю повноту життєвих можливостей, реалізувати ті ж функції організму, що й ровесники | Необхідність спеціального харчування у зв’язку із шлунковими захворюваннями. Учнівські дії: – дівчинка хворіє на гастрит, але не їсть дієтичні сніданки, які дає до школи мати, а ходить до їдальні разом з подругами і купує тістечка; – у хлопчика – виразка шлунку, але від дієти в присутності ровесників відмовляється | 9,7 | |
| Такий само, але додатково – бажання не виявити, приховати фізичні вади, хворобливі фізіологічні процеси | Захворювання органів дихання (астма), слуху, серцево-судинні захворювання, сколіоз, що не дають можливості без відповідного напруження бути присутнім на всіх заняттях, брати участь у спортивних змаганнях тощо | 16,1 | |
| Пізнавальні інтереси, ігри | Ослаблений стан через високу температуру, травми, інші гострі, але тимчасові розлади здоров’я | 19,4 | |
| Відсутність взаємозв’язку наслідків захворювання з можливістю реалізовувати індивідуальний сенс | Невираженість або відсутність явищ учнівської та дитячої дисимуляції | 25,8 | |
| Всього: |
Як видно з наведеної табл. 4.3, результати узагальнення даних свідчать про те, що явище учнівської та дитячої дисимуляції зустрічається в 23 або в 74,2% випадків. Це дозволяє зробити висновок про відповідну міру підвищення психогенності соціального середовища для особистості дитини, що страждає на тимчасовий або хронічний розлад здоров’я. Неможливість або нездатність реалізувати індивідуальний сенс за цих умов детермінує зростання психофізичного напруження, необхідного для компенсаторної дисимуляції. Зіткнення з ліменом (порогом) індивідуального самоусвідомлення норми стану власного здоров’я, а також з ліменом (порогом) сукупного усвідомлення норми стану здоров’я референтною групою є фактором, що визначає динаміку індивідуального сенсу дітей та учнів.
Лімінальність вікового розвитку дитини, що полягає в неминучій наступності переходу від одного вікового періоду до іншого, за достатньо точним визначенням Е.Еріксона, складає «епігенетичний ансамбль, в якому одночасно присутні всі вікові періоди. Ні один прожитий людиною вік не закінчується в тому значенні, що жодне кризове протиріччя віку не може бути повністю вирішене на все життя» [161, с. 40].
Психогігієнічний аспект наступності вікових періодів відзначається тим, що разом з процесуальним накопиченням кризових протиріч, кожне з яких має лімен (поріг) власної генези, протяжність у часі, взаемопоєднуваність і взаємозрівноважуваність, стани самовідновлення та згасання, відбувається створення індивідуального психологічного досвіду подолання цих суперечностей. Індивідуальний досвід подолання криз утворює матрицю подальшої поведінки в аналогічних ситуаціях і виконує інструментальну роль при зіткненні з утрудненнями більшої складності, ніж ті, які вже траплялися на життєвому шляху. Психологічною патрицею, яка становить собою певну форму впливу на особистість, виступають колізії міжособистісних взаємин у референтному середовищі. Дихотомія індивідуального досвіду виражається у взаємоперехідності психологічних матриць у патрицій і навпаки.
Таким чином, психологічна матриця особистості – відображення індивідуального досвіду переживань кризових станів. Її патричне застосування становить собою передавання не самого досвіду, а відповідних станів, які детермінують виникнення відповідного досвіду. Психологічна амплітуда такої передачі дуже широка: від виникнення найпростішої психічної дії до появи широкомасштабної психопатичної епідемії.
Однак лімінальна (порогова) динаміка індивідуального сенсу особистості, крім зовнішніх, патричних, факторів впливу, які детермінують його перебіг, має в своїй основі внутрішні механізми саморуху. Сутністю вікового розвитку немовляти, малюка, дитини, підлітка, юнака, дорослої, літньої людини, довгожителя є індивідуальний психофізичний сенс буття, якому притаманна відповідна життєво достатня або достатня для провадження життя цілісність.
Як методологічна основа для аналізу такої цілісності, на наш погляд, може бути застосована схема ієрархічних рівнів потреб, розроблена А.Маслоу [47, с. 190]. Комплекс потреб, що перебувають між собою в ієрархічний залежності, є джерелом виникнення індивідуально значущого сенсу і його подальшого вчинкового втілення. Важливість розробленого А.Маслоу методологічного підходу до характеристики особистості полягає у встановленні цілісності психофізичних взаємозалежностей людського існування й життя. Індивідуальний сенс за будь-яких умов перебуває в колі пізнаного і може збагачуватись та розширюватись лише із розширенням сфери власного пізнання. Пізнання власних потреб утворює лімени (пороги) їх задоволення та оволодіння ними.
Вікова процесуальність, якій властиві періодизаційні лімени, у поєднанні з пороговістю задоволення й оволодіння індивідуальними потребами та соціальною лімінальністю становить собою динамічну тріаду лімінальності розвитку людини.
Ця динамічна тріада подана у рис. 4.5.
Як видно з наведеного рис. 4.5, який становить собою модифікований варіант ієрархічних рівнів потреб особистості А.Маслоу, розгорнуті у суспільному та віковому вимірах лімени (пороги) зіткнень виникають на перетині цих різноспрямованих компонентів тріади.
Розглядаючи природний розвиток людини як такий, якому притаманний комплекс індивідуальних та суспільних потреб, що перебувають у не-перестанному русі, слід відзначити неминучість виникнення явища їх перетину. Кожний такий перетин ми розглядаємо як норму лімінальної (по-рогової) динаміки індивідуального сенсу особистості.
Психогігієнічний зміст навчання і виховання дітей, підлітків, юнаків, дорослих людей на цій підставі має включати підготовку особистості до переживання таких перетинів індивідуально-суспільної та вікової лімінальності. Це завдання умовного попереднього переживання за безпечних для особистості обставин майбутнього психічного стану, пов’язаного з ліменом (порогом) неминучого індивідуально-суспільного або вікового перетину, реалізується засобами культури (мистецтва, літератури, виховання й освіти). Психологічна реабілітація особистості, яка з тих чи інших причин виявилась непідготовленою до певного лімінального напруження, здійснюється тими ж засобами, але тепер уже з метою локалізації психотравматичного стану повторним переживанням ситуації за умовних і тому безпечних для особистості обставин.
Таким чином, лімінальна динаміка індивідуального сенсу особистості становить собою віковий перебіг індивідуально-суспільної процесуальності, якій притаманна ієрархічна цілісність природних потреб. Дана потребні-сна цілісність і виступає джерелом саморуху, детермінуючи людську креа-тивність як засіб зрівноваження вакууму бажаного продуктом утвореного. Психогігієнічний зміст навчання й виховання має враховувати динамічні процеси виникнення, перебігу та лімінальності індивідуального сенсу дитини, підлітка, юнака, зокрема передбачати систему адаптації особистості до умов власної змінюваності у змінюваному соціальному середовищі.
